Економічні аспекти поквартирного опалення

Економічні аспекти поквартирного опалення

Фактично скрізь в Росії застосовується нормативна система оплати жителями термічний енергії. Це відноситься як до опалення, так і жаркого водопостачання (ГВП). Муніципалітети разом з презентабельними органами влади встановлюють єдині нормативи з опалення – за 1 м2 загальної площі за місяць (у деяких містах норматив встановлюється з житлової площі) по ГВП – в літрах на одного мешканця в день (100 – 120 л.). Норматив встановлюється з умови, що температура всередині житлового приміщення не повинна бути нижче 18оС (у північних регіонах 20оС) і що температура гарячої води повинна становити 55оС. Таким макаром, мешканець оплачує послуги з опалення без зв'язку з обсягом реально спожитого тепла.

У цій ситуації єдиним методом "зворотного зв'язку" для мешканця за якістю опалення є скарги в житлово-експлуатаційні підприємства. Єдині, зрівняльні платежі цілком позбавляють будь-які стимули до заощадження енергії, не кажучи вже про заохочення інвестицій у модернізацію будівель та систем опалення з метою збільшення енергоефективності.

Фактично єдиним засобом регулювання температури в приміщенні для мешканців є кватирка.

Порочність нормативного принципу платежів за тепло складається до того ж у тому, що теплопостачальні підприємства виставляють рахунки житловим організаціям за відпущений (спожите) тепло як за послугу в Гкал на місяць, робить величезні труднощі при будівництві балансів платежів, є "живильним середовищем" для різних зловживань .

У якості бази для виставлення рахунків, на жаль, в більшості випадків вживається розрахункове значення, тому що "ближній" теплолічильник знаходиться в найкращому разі на центральному термічному пт, обслуговуючому групу будівель (ЦТП), або джерелі теплопостачання. Час від часу в якості початкового приладу, що визначає кількість відпущеного (спожитого) тепла, вживається газовий лічильник котельні!

Побічно, норматив враховує "планове" споживання енергії на 1 м2 площі в Гкал / міс, але якісно ситуацію з платежами за опалення слід охарактеризувати так: "квадратні метри" – самі по собі, а "гігакалорії" – самі по собі.

Виходом зі сформованої ситуації може стати поквартирне опалення. Ось головні висновки, придбані практикою впровадження в таких регіонах як: Саратовська, Тульська, Володимирська та ін:

1. Основними пристроями обліку при поквартирне опалення є: лічильник прохолодної води, лічильник газу, електролічильник.

2. Оплата за опалення та гаряче водопостачання безпосередньо залежить від кубометрів спожитого газу і води.

3. Споживач зацікавлений в економії газу, води і заощадженні енергії дома.

4. Збільшується рівень комфорту в квартирах. Споживач отримує можливість самостійно визначати температуру і рівень використання тепла і гарячої води. При всьому цьому знімається проблема перебоїв з подачею гарячої води і тепла з технічних, організаційних і сезонних причин.

5. Знижується ціна комунальних послуг за опалення та ГВП. За рахунок різкого зниження втрат в термічних мережах і безмежних витрат на їх ремонт, зменшується річне споживання газу.

6. Здешевлюється житлове будівництво. Відпадає необхідність у дорогих тепломережах, термічних пт, пристроях обліку.

7. Забезпечується можливість підміни трубопроводів, запірно-регулюючої арматури та опалювальних пристроїв в окремих квартирах при переплануванні або аварійних ситуаціях без порушення режиму експлуатації систем опалення в інших квартирах.

8. Збільшується ліквідність житла, тому що клієнт завжди віддає перевагу автономність і енергонезалежність.

9. Можливість 100% відсоткової оплати комунальних платежів вже зараз без зростання тарифів на енергоносії.

Порівняння ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО І поквартирного опалення на базі котлів RINNAI. (На січень 2006 р. по Столичному регіону)

Критеріями порівнянності є:

Приведення порівнюваних варіантів до одного параметру – нормативом вживання Гкал за місяць

Застосування схожого способу розрахунку характеристик з рівним ступенем точності.

Впровадження для розрахунків єдиних цін, тарифів, економічних нормативів.

Табл. № 1 Економічні характеристики при поквартирному опаленні на базі котла RINNAI

Типи житлових будинків

Норматив вживання, Гкал / міс

Кількість газу, м3

Ціна 1 м3 за наявності приладу обліку витрати газу, руб.

Кількість

Ціна 1 Гкал, руб

Витрати на опалення та ГВП, руб

ОПАЛЕННЯ НА БАЗІ котла RINNAI

Поквартирна система опалення

0,016

2

0.58

1 м2

72,5

1,16

ГАРЯЧЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ НА БАЗІ котла RINNAI

Поквартирна система ГВП

0,294

36,75

1,70

1 чол.

212,5

62,47

Табл. № 2 Економічні характеристики при централізованому опаленні

Типи житлових будинків

Норматив вживання, Гкал / міс

Ціна 1 Гкал, руб

Кількість

Витрати на опалення та ГВП, руб

З урахуванням економних дотацій

100% оплата

Центральне опалення

Централізована система опалення

0,016

388

1 м2

6,21

10

Централізоване гаряче водопостачання

Централізована система ГВП

0,294

490

1 чол.

144

232

З даного аналізу видно економічні гідності поквартирного опалення:

скорочення витрат на опалення

скорочення витрат на гаряче водопостачання

– в 5,3 рази

– в 2,3 рази

для споживача з урахуванням економних дотацій

скорочення витрат на опалення

скорочення витрат на гаряче водопостачання

– в 8,5 разів

– в 3,7 рази

для споживача при 100% оплаті

Висновки.

Серйозні вкладення і експлуатаційні витрати при поквартирне опалення істотно нижче, ніж при централізованому.

Результати техніко-економічних розрахунків неодноразово доведені на практиці. Мешканці будинків з поквартирним опаленням платять за опалення та ГВП в 5,7 рази менше, ніж їх сусіди з централізованим опаленням.

Поквартирне опалення при розумній тарифній політиці може перетворити ЖКГ з дотаційної галузі в прибуткову.

Впровадження енергоефективних технологій дозволить вдало вирішити проблему реформування ЖКГ.

Джерело: gradostroitel.com.ua