Межування частина 1

Межування частина 1

У Росії більше 30 мільйонів чоловік мають земляні ділянки.

Тільки маленька частина з їх володіє земельними ділянками на праві власності, інші або мають правоудостоверяющій документи старого зразка (Муніципальні акти, свідоцтва про право власності тощо), або не мають жодних документів на ділянку.

У поточний час можна побачити тенденцію до того, що більша частина господарів земляних ділянок прагнуть переоформити своє право на землю і отримати Свідоцтво про державну реєстрацію права нового зразка.

Основною передумовою, чому переоформлення земляних ділянок лякає і турбує господарів землі, є проведення процедури межування. Процедури, яка затягує не тільки лише при переоформленні права, та й тягне значні фінансові витрати.

Межування являє собою роботи по встановленню на місцевості меж муніципальних утворень та інших адміністративно-територіальних утворень, меж земляних ділянок із закріпленням таких меж межовими знаками і опису їхнього місця розташування.

До недавніх пір процедура межування була обов'язковою процедурою для реєстрації права власності на земельну ділянку.

24 жовтня 2007 вступив в силу Федеральний закон № 230 від 18 жовтня 2007, яким скасовано необхідність обов'язкового проведення межування земляних ділянок для реєстрації прав власності на земельні ділянки.

Відміна обов'язкової процедури межування стала непоганою новиною для тих садівників, кому це процедура була фінансово обтяжлива.

Але не рахуючи позитивних моментів, потрібно буде попередити господарів земляних ділянок, які зберуться їх оформляти без цієї процедури, в майбутньому у їх можуть з'явитися труднощі.

Адвокатська практика в галузі захисту земляних прав громадян і юридичних осіб вказує, що головні суперечки з даної категорії справ, що відбуваються між власниками прилеглих (суміжних) земляних ділянок. Сусіди не можуть визначитися між собою, де повинна проходити кордон.

Справи сусідів по земляним ділянкам псуються, зазвичай, після того, як якийсь із них з'ясує, що розмір його ділянки не відповідає тому, що позначено в правоудостоверяющій документі (Свідоцтві про право власності, Муніципальному акті тощо).

Якщо фактичний розмір земельної ділянки відрізняється в меншу сторону, то претензії, часто, пред'являють сусідам. Претензії обгрунтовані, якщо сусіди справді змінили кордон земляних ділянок, пересунувши паркан.

Сумніви підтверджуються або спростовуються при проведенні межування.

У разі порушення з боку володаря землі кордону суміжних земляних ділянок, що виразилася в захопленні чужої землі, готується позовна заява про відновлення межі землекористування.

Якщо б всі земляні ділянки пройшли функцію межування і були поставлені на кадастровий облік, схожих спорів можна було б уникнути.

Нагадаємо, що процедура межування містить в собі не тільки лише визначення меж земельної ділянки на місцевості, та й їх неодмінна узгодження з власниками суміжних ділянок.

Погодження меж земельної ділянки та підписання відповідного акту – це процедури, які становлять для деяких господарів землі певні труднощі.

Є кілька більш нерідко зустрічаються в практиці проблем, що виникають при погодженні меж:

По – перше, володаря примикає земляного ділянки можна не знайти, у зв'язку з тим, що він закинув свою землю кілька років тому, або загинув, а його спадкоємці не вступили в спадщину.

По – друге, з сусідами можуть бути неприязні відносини, і тільки з цієї причини або з іншої причини вони можуть відмовити в підписанні акту погодження меж.

Розглянемо 1-ий з двох варіантів, на прикладі ситуації, коли сусід суміжної ділянки багато років не виникав на власній землі.

Справа відбувалася в одному з районів Московської області.

Володар (назвемо його Самойловим), земляного ділянки, розміщеного на місцевості садівничого некомерційного товариства «Липки», придбав свою землю за старими правилами, без проведення межування. Контракт купівлі-продажу земельної ділянки був укладений близько десяти років тому, Свідоцтво про право власності на землю було отримано в той же час.

Розмір земельної ділянки, згідно правоудостоверяющій документа на землю дорівнює 6 соток.

Після покупки земельної ділянки, протягом пари років, Самойлов не приїжджав і не обробляв власну ділянку.

Через десять років, він приїхав, і, вирішивши оформити на власну ділянку документи нового зразка, викликав геодезистів, які справили належні заміри і встановили, що його наділ не відповідає шести соток в бік зменшення – практично йому належить 5 соток.

Мало подумавши, він звернувся до суду з позовною заявою про витребування земельної ділянки з чужого нелегального володіння.

В якості відповідачів були вказані сусіди його земляного ділянки з трьох сторін.

На відміну від Самойлова, відповідачі скористалися власною землею за її прямим призначенням постійно, приїжджали, обробляли, платили земельний податок.

У суді, як підтвердження власної правоти, Самойлов вказував на те, що за документами його ділянку одного розміру, а за фактом, інший – найменш, означає, відсутню сотку привласнили сусіди.

У той період, коли Самойлов отримував у власність земельну ділянку, перед державою крім задачки закріплення прав можна більшої кількості землекористувачів в малі терміни, стояла й інша, яка полягала у процедурі надання земляних ділянок без виконання територіального землеустрою.

Документи на землю видавалися без визначення меж земляних ділянок, також без визначення їх чітких розмірів.

При межування земляного ділянки, що належить Самойлову, беручи до уваги, що раніше площа його ділянки визначалася приблизно (за фактичним використанням або підставі документів з найменшим ступенем точності, ніж результати межування), з'явилося нове значення площі, яке відповідає реальному розміру земляного ділянки.

Гарантувати однозначне опис ділянки можна, тільки використовуючи самий достовірний метод визначення його кордонів – межування.

Позивач був не згоден з тим, що він брав земляний ділянка площею одного розміру, а виявився власником найменшого земляного ділянки. Беручи до уваги ціни підмосковної землі, його розчарування зрозумілі.

У процесі процесу по цивільному справі, трибунал дізнався, що поки Самойлов був відсутній на власному земляному ділянці, його сусіди викликали геодезистів, виміряли свої земляні ділянки, заповнили акт погодження меж з тими сусідами, які приїжджають на ділянку, а замість Самойлова, розписалися самі.

Дії сусідів Самойлова, неодмінно, є порушенням закону, підписи в акті погодження меж, повинні ставити власники суміжних земельних ділянок особисто або через представника, уповноваженого на це нотаріально завіреної довіреності. Це правило закріплено у статті 40 Федерального закону від 24 липня 2007 № 221-ФЗ «Про муніципальному кадастр нерухомості».

Як слід вчинити тим власникам, сусіди яких приїжджають на свої ділянки, і відшукати їх не фактично нереально.

У такому випадку, слід звернути увагу на правила, встановлені Федеральним законом від 24 липня 2007 № 221-ФЗ «Про муніципальному кадастр нерухомості».

А саме, в силу частини 3 статті 40 означеного Закону, якщо відповідним чином повідомленого зацікавлена особа або його представник у встановлений строк не висловили свою згоду засобом запевнення особистим підписом акту погодження місця розташування кордонів або не подали свої заперечення у письмовій формі з їх обгрунтуванням, положення відповідних меж земляних ділянок вважається узгодженим такою особою, про що в акт узгодження місця розташування кордонів вноситься відповідна запис.

Якщо відповідним чином повідомленого зацікавлена особа чи її представник, у встановлений строк у письмовій формі представили обгрунтовані заперечення про місцезнаходження кордону земляного ділянки, зміст таких заперечень вказується кадастровим інженером в Акті узгодження. Виставлені у письмовій формі заперечення включаються в Додаток.

За наявності обгрунтованих заперечень місця розташування кордону такі заперечення мають бути зняті або методом проведення повторного погодження місця розташування кордону (окремої відповідної точки або частини кордону), або в порядку, передбаченому законодавством Російської Федерації для вирішення земляних суперечок.

Зацікавлена у вирішенні спору про місце розташування кордону особа, може звернутися для вирішення виниклого конфлікту в судові органи. Навіщо слід приготувати обгрунтоване позовну заяву про встановлення межі землекористування.

Відповідним чином вважається особа, на адресу якого орієнтоване повідомлення, у вигляді листа, телеграми, або іншої кореспонденції, про місце і час проведення процедури межування. У поточний час, спостерігається опублікування відповідного оголошення в місцевій газеті. Напевно не варто попереджати про те, що квитанції про відправку повідомлень, публікація в газеті і т.п. документи, повинні зберігатись на випадок появи претензій.

Історія з Самойловим завершилася тим, що він у суді не зумів обгрунтувати, що йому належало конкретно 6 соток землі, бо вимірювань раніше ніяких не проводилося.

Ситуація, з якою зіткнувся наш герой зустрічається фактично з кожним садівником, чия ділянка не проходив функцію межування.

Беручи до уваги, що в поточний час межування проводиться на підставі заяви зацікавленої особи, і те, що ця процедура не стала бути обов'язкової, видається, що володарі земляних ділянок зіткнутися з міною сповільненої дії. На сьогодні, вони оформлять свої земляні ділянки, і отримають на їх свідоцтва про державну реєстрацію права, але в придбаних ними документах буде позначено приблизний розмір земляного ділянки. Також буде не ясно, яким чином повинна проходити межа між суміжними ділянками.

У разі появи спору між сусідами, в такому випадку, буде вирішуватися в суді. До того як трибунал зуміє винести рішення буде потрібно провести землевпорядну експертизу, ціна якої перевищує вартість межування.

Варто допускати появи неясностей з площею та кордонами власного земляного ділянки, вирішувати собі повинен кожен землевласник. На наш погляд, проведення межування потрібно.

Зупинимося докладніше на самій процедурі межування.

Правила проведення процедури межування описані в Анотації з межування земель (затв. Роскомземом 8 квітня 1996)

Поділ земель включає:

– попередні роботи по збору та дослідженню правовстановлюючих, геодезичних, картографічних та інших початкових документів;

– повне обстеження та оцінку стану пт держ геодезичної мережі (ГГС) і опорною межової мережі (ОМС) – опорних межових знаків (ОМЗ);

– польове обстеження кордонів размежовіваемого земляного ділянки оцінкою стану межових знаків;

– складання технічного проекту (завдання) межування земель;

– повідомлення власників, господарів і користувачів размежовіваеміх земляних ділянок про виробництві межових робіт;

– погодження та закріплення на місцевості межовими знаками меж земельної ділянки з власниками, володарями і юзерами размежовіваеміх земляних ділянок;

– здачу пт ОМС на спостереження за збереженням;

– визначення координат пт ОМС і межових знаків;

– визначення площі земельної ділянки;

– складання креслення кордонів земельної ділянки;

– контроль і прийомку результатів межування земель виробником робіт;

– муніципальний контроль за встановленням і збереженням межових знаків;

– формування межової справи;

– здачу матеріалів до архіву.

Встановлення меж земельної ділянки проводиться на місцевості в присутності представника районної, міської (селищної) чи сільської адміністрації, власників, господарів або користувачів размежовіваемого та суміжні з ним земляних ділянок або їх представників, можливості яких засвідчуються дорученнями, виданими в установленому порядку.

Після закінчення процедури встановлення та погодження меж земельної ділянки на місцевості робиться закріплення його меж межовими знаками встановленого зразка.

Результати встановлення та погодження меж оформляються актом, який підписується власниками, володарями, юзерами размежовіваемого та суміжні з ним земляних ділянок (або їх представниками), міської (селищної) чи сільській адміністрацією і інженером-землевпорядником – виконавцем робіт. Акт затверджується комітетом з земляним ресурсів та землеустрою району (міста).

 
nvr відеореєстратор

Джерело: gradostroitel.com.ua


MAXCACHE: 0.49MB/0.00317 sec