Підготовка грунту

Підготовка грунту

В аматорських садах нечорноземної смуги – з плодових культур більш поширена яблуня і вишня, з ягідних – суниця. Істотно менше мається посадках сливи, груші, смородини, агрусу і абсолютно мало-малини.

Таке, співвідношення культур склалося в цілому по багатьох областях. Але в кожному певному саду через специфічних вимог до умов зростання окремих порід може відбутися істотне перерозподіл культур. У більшості випадків це відбувається після грізних зим, коли садівник стежить повну смерть або сильне пошкодження-груші і сливи, переконується в недоцільності їх використання на власній ділянці.

Рівень грунтових вод і рельєф місця також в сильній мірі впливають на склад і чисельність культур в саду. На зниженнях доцільно більш вводити ягідних культур, ніж плодових, а в деяких випадках доводиться висаджувати з ягідників тільки чорну смородину і суницю, тому що малина й агрус погано переносять зволоження і прохолодні землі. На лісистих ділянках при сильному затіненні садові культури не дають урожаю абсолютно, тут можна культивувати тільки брусницю і чорницю.

Підготовка землі. Спеціальні умови аматорського садівництва не дозволяють вести обробку землі на величезну глибину, як це роблять у колгоспних і радгоспних садах. Ручний плантаж (на глибину 50-60 см) дуже, трудомісткий. Його вживають при підготовці ділянки під посадку цеініх декоративних культур і дуже зрідка – під плодоносні рослини. Частіше грунт у саду перекопують на глибину 25-30 см.

Залежно від параметрів грунту перегукуючись суміщають з внесенням добрив. У підзолисті і сіруваті лісові землі нечорноземної зони спочатку заносять вапно, щоб знизити її кислотність. На ділянках, що вийшли з-під лісу або чагарників, заносять 400 г вапна на 1 кв. м і 8-10 кг гною. Торф'яні землі вимагають – також внесення 400 г вапна і найменшої кількості гною (3-4 кг). Зате їх потрібно ще збагатити суперфосфатом (50 г) і хлористим калієм (30 г). Останній можна поміняти 300-400 г золи. Якщо немає гною, то під необачність перекопування торф'яних грунтів заносять по 20 г аміачної селітри на 1 кв. м.

Коли немає можливості внести під перекопування ці добрива на всій території ділянки, то їх спочатку заносять під суницю і малину, в другу – під смородину і агрус і в останню – під плодоносні рослини. Так чинять так як площа живлення під плодовими та місцеве окультурення їх при посадці дозволяють протягом 2-3 років (після посадки) провести добриво всій площі. Під суницею і малиною це зробити вже важче.

Якщо окультурення землі проводять з Беон, то прекрасно після її перекопування і боронування висіяти бобові трави, збирають величезну кількість азоту. У період після цвітіння і утворення бобів зелену масу скошують, роздрібнюють лопатою і перекопують спільно з грунтом. При такій обробці гній вже можна не заносити.

Майбутня обробка землі пов'язана з конкретною підготовкою місць до посадки.

На грунтах з глибоким заляганням грунтових вод і за відсутності верховодки під всі плодоносні та ягідні культури (не рахуючи суниці) готують посадочні ями. Розміри їх дано по культурах.

Рядова помилка початківців садівників полягає в тому, що вони довільно нарощують глибину посадкової ями. Досвід вказує, що коренева система плодових культур виходить за межі посадкової чши в ширину. Тому садівникам можна нарощувати ширину посадкової ями, але не її глибину (від рекомендованих розмірів). Краща глибина посадочних ям для зерняткових (ябл, оня, груша) 60 см, а ширина 80-100 см, для кісточкових (вишня і слива) відповідно – 40 і 80 см.

Свіжі дослідження, проведені в критеріях нечорноземної смуги, дозволяють підійти трохи по іншому до внесення добрив в посадочні ями. У всіх випадках у викопану яму потрібно заносити замість вийнятих нижніх горизонтів землі верхній родючий шар. Злачний грунт слід брати з числа тих місць, де проходитимуть водовідвідні канави, доріжки або намічено збудувати будинок. На дно посадкових ям заносять фосфорно-калійні добрива і вапно.

Під плодоносні заносять від 0,8 до 1,0 кг суперфосфату, 150-200 г хлористого калію або 0,6-1,0 кг деревної золи і 0,6-1,0 кг меленого вапняку. Дози добрив під кормові культури зменшують у 2 рази (так як обсяг ями буде у їх в 2 рази менше). Під ягідники дози добрив зменшують в 3 рази. У посадкову яму заносять також 2-3 відра торфу, за раніше зволоженого і перемішують його з грунтом.

Гній і торфо-фекалій в посадкову яму закладати не слід. Тільки «а піщаних грунтах під плодоносні можна внести 20 кг гною на дно ями.

Гній, перегній або комлост спільно з мінеральним азотом заносять на другий рік після посадки рослин весною у пристовбурні кола (органічних добрив – 20-30 кг, аміачної селітри 30-40 г).

Мінеральні добрива, внесені в посадкову яму, починають помітно впливати на рослини з другого року після посадки і діють ще 2-3 роки. Потім їх дію знижується. Тому через 4-5 років після посадки в пристовбурні і йрікустовіе круги плодових дерев і чагарників необхідно заносити добрива.

На ділянках з пониженим рельєфом, з найвищим рівнем грунтових вод і наявністю верховодки дерева і кущі висаджують на насипних горбах. Коренева система в даному випадку не так скоро досягне шарів землі, де надлишок води та інші негативні чинники будуть погано вплинути на неї.

Горби повинні підніматися над поверхнею землі на 40-45 см. Для цієї мети потрібна земля, яку беруть з верхнього (родючого) шару в тих же місцях, що і для наповнення ям.

У насипний бугор заносять ті ж види добрив (мінеральні та органічні), які дають на 1 кв. м при підготовці землі під сад. Але на відміну від посадки дерев у сприятливих умовах виростання на ділянках з поні-женним рельєфом посадкових ям при розробці горбів не роблять.

У 1-і 2-3 роки поперечник горбка під яблунею і вишнею буває дорівнює 1,5-2 ж. До 10-12 років за рахунок щорічних подсипок землі окремі горби змикаються у ряди. З'являється вал у всю дліяу ряду. Посеред міжряддя роблять поглиблення, по якому вода буде стікати в водозбірної канаві. Відстані між деревами при посадці на валах не повинні занижуватиметься, тому що обсяг кореневого шару землі на таких ділянках н без того малий. Ягідні культури також висаджують на височинах, але кілька найменших (по висоті) розмірів (25-35 см). Суницю неодмінно садять на грядках висотою 20-30 см і шириною 90-ПО см в 2 рядки чи в одну при ширині грядки 30-40 см.

У пера два роки після посадки роблять всі умови для-кращої приживлюваності дерев і чагарників. Грунт У посадочних ямах в першу половину літа повинна бути досить зволоженою. При (нестачі Води пристовбурні Коло потрібно замульчувати торфом (шаром в 3-4 см).

Глибокої осені в пристовбурні кола заносять 20-25 кг гною, торфо-фекаліями або перегною. Якщо цього не можна зробити восени, то не пізно внести органічне добриво і навесні. При відсутності органічних добрив напровесні на другий рік дають хоч якийсь азотне добриво з розрахунку 25-30 г аміачної селітри або 40-45 г сульфату амонію.

Приблизно можна вважати, що основна маса коренів у дерев до 12-15 років перебуває в межах проекції крони. У цю зону (пристовбурні кола) і потрібно заносити добрива. Так як розмір крон на порід і різних видів не подібною, то й удобрювати площа буде різною. Підзолисті-й лісові землі в особливості бідні органічною речовиною. На 1 кв. м пристовбурного кола таких грунтів раз на рік дають гною кінського – 3-4 кг, коров'ячого – 5,

свинячого – 4, пташиного – 1, торфо-калі – 5-6 кг, компосту – 1,5-2 відра, перегною – 1 відро. На піщаних-грунтах кількість гною нарощують на 20-25%. Якщо гній сухий і містить больщім кількість тирси, то разом з ним у грунт потрібно неодмінно заносити 15-20 г аміачної селітри або іншого азотного добрива на 1 кв. м.

Органічне добриво заносять пізньої осені під перекопування землі. У цей час дають фоофорно-калійні добрива. При спільному внесенні мінеральних добрив (азоту, фосфору і калію) і органічних норму внесення тих і інших на 1 кв. м зменшують наполовину.

На піщаних і торф'янистих грунтах норму внесення калійних добрив нарощують на 20-25%. Практично всі калійні добрива підкислює грунт, тому їх краще підміняти деревною золою (300-400 г на 1 ке. Л).

Річна норма азотних добрив дають або рано навесні по зволоженому грунті, або ділять на дві-три частини і заносять у вигляді стількох же підгодівлі в першу половину літа перед дощиком {або після нього) або перед штучним поливом. У липні знижують дозу азоту і додають фосфорні та калійні добрива, які сприяють утворенню квіткових бруньок (під збір наступного року) і роблять краще підготовку дерева або чагарника до зими.

Зазвичай підгодівлі заносять в рідкому вигляді. Для цього мінеральні добрива розчиняють у воді. Органічні добрива також розводять у воді. Гнойову рідину змішують з водою у співвідношенні 1:6, сечу тварин-1 5, пташиний послід – 1:12 (за вагою), фекалій-1: 8.

все про універсальну шпаклівку

Джерело: gradostroitel.com.ua