Система радіаційного охолодження

Система радіаційного охолодження може бути виконана тришарової з тим, щоб позбутися від основного недоліку високотемпературних металів – здатності їх до інтенсивному окислювання в повітрі. Для зменшення цього несучий (конструкційний) шар з тугоплавкого металу покривається різними силіцидів або оксидами. Покриття товщиною 50 мкм з MoSi2 забезпечує захист молібдену від окислення при температурі 1900 К протягом декількох годин і до того ж дозволяє збільшити ступінь чорноти. Нарешті, з внутрішньої сторони покриття воно покривається теплоізолятором (наприклад, пенокерамікой).

Радіаційний метод теплового захисту застосовується в гіперзвукової авіації і в ракетній техніці для охолодження виступаючих частин, насадков, крил і вихлопних розтрубів сопел. На закінчення параграфа кілька слів про модифікації цього способу стосовно до таких умов аеродинамічного нагріву, коли випромінювання набігаючого потоку порівнянно або вище по інтенсивності конвективного теплового впливу. У цьому випадку доцільно перєїзлучать теплову енергію не з поверхні теплозахисного покриття, а з прикордонного шару. При захисті поверхонь масообмінних прикордонний шар є практично прозорим для падаючого випромінювання. З цієї причини вдув газу в прикордонний шар не може бути ефективним засобом захисту від інтенсивного радіаційного нагріву. У цьому випадку слід «зачернять» прикордонний шар, збільшуючи його коефіцієнт ослаблення випромінювання. З цією метою в прикордонний шар вводять різні присадки, домагаючись зниження величини падаючого на поверхню радіаційного теплового потоку. Найбільшого послаблення слід очікувати при введенні в прикордонний шар газопилового потоку з великим числом розподілених в ньому мікрочастинок, тобто при створенні «непрозорих» екранів. У цьому випадку відбувається ослаблення енергії не тільки за рахунок поглинання, але в ще більшому ступені за рахунок відображення і розсіювання випромінювання.

11 липня 2012

Джерело: www.stroysovet.ru

MAXCACHE: 0.47MB/0.00091 sec