ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ – ОДИН З ГОЛОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ - ОДИН З ГОЛОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ

Досвід будівництва транспортних об'єктів за останні роки показав, що цей процес немислимий без копітко продуманою й реально функціонуючої системи забезпечення властивості. Одним з основних частин такої системи є процедура оцінки та докази відповідності збудованого споруди вимогам проекту та чинним нормативам, яка по новенькому закону «Про технічне регулювання» повинні бути закріплені в підрядному договорі. Розроблено і введено в дію еталон організації «Положення про технологічний регламент для підрядних організацій» (СТО-ГК «Трансбуд» -003-2007) є прикладом вдосконалення системи забезпечення властивості будівельного виробництва.

Що стало передумовою для розробки згаданого документа?

Розглянемо завдання, що стосуються будівництва цільних залізобетонних споруд, як більш складних у технологічному плані, хоча подібні завдання мають місце для конструкцій з інших будівельних матеріалів. Слід пояснити, що в технічних проектах наводяться тільки головні значення, що характеризують характеристики бетону, – багато ж вимоги зазначаються тільки методом сильце на той чи інший нормативний документ. У зв'язку з цим правильне усвідомлення і застосування нормативної бази носить не тільки лише технічний, так і юридичну, а в результаті і економічне значення.

Згідно СНіП 52-01-03 «Залізобетонні та бетонні конструкції. Головні положення »повинні задовольняти вимогам по несучій можливості (граничний стан першої групи) і по придатності до звичайної експлуатації (граничний стан першої групи). Виходячи з цих вимог, зазвичай, і будується система контролю властивості. При всьому цьому слід розуміти, що проектні та нормативні вимоги поділяються на вимоги до конструкцій і вимогам до матеріалів. Хоча останні побічно припускають, що, маючи кондиційні матеріали, ми отримуємо в кінцевому підсумку доброякісну конструкцію. Весь випробувальний апарат і побудований конкретно за цим принципом: відбір проб на всіх технологічних кроках, проведення лабораторних випробувань і проведення натурних випробувань в конструкціях або самих конструкцій.
Діюча в поточний час нормативна база, яка обслуговує бетонні та залізобетонні конструкції полягала в 80 – 90 – х роках минулого століття і охоплює практично всі характеристики і способи їх оцінки. У ці роки вона постійно удосконалювалася і наводилася у відповідність з постійно мінливих практикою. Намітилася в останні роки тенденція до гальмування цього процесу призвела до того, що діючі в поточний час нормативи різнорідні за якістю, в їх не завжди простежується логічна послідовність і єдність підходів до визначення тих чи інших контрольованих характеристик.

Наприклад: головний контрольований параметр граничного стану першої групи – міцність бетону. У проектах встановлюється клас бетону, а в розрахунках вживається призмова його міцність (реально визначається за ГОСТ 24452), але контроль на виробництві здійснюється в головному за зразками кубів (ГОСТ 10180), оцінку відповідності визначають урахуванням статистичної однорідності результатів випробувань (ГОСТ 18105). І все це позначається одним терміном міцність бетону. При всьому цьому слід розуміти, що є ще міцність бетону на розтяг і міцність бетону на розтяг при згині. Між цими рисами є математичні та статистичні залежності, але вони різнопланові і залежать від різних причин. Визначення всіх цих рис також нормується еталоном, а в разі необхідності перерахунок міцності бетону, визначеної за зразкам одного типу до іншого типу процедура, знаходиться в залежності від речового складу і міцності бетону, розмірів зразків, та інших характеристик.

Визначення міцності на розтягування і розтяг при згині зустрічається досить рідко, а от статистичний контроль міцності бетону на стиск є обов'язковим. І тут на практиці доводиться зіштовхувати з багатьма проблемами. Один з важливих еталонів з контролю властивості бетону – ГОСТ 18105-86 «Бетони. Правила контролю міцності »введено в дію більше 15 років тому, а останні зміни до нього вносилися 10 років тому. Аспектом відповідності є потрібна міцність бетону. Основна думка, покладена в основу цього еталона, полягає в призначенні потрібної міцності бетону залежно від його фактичної однорідності.
За вимогами чинного ГОСТ 18105-86 показника однорідності міцності бетону цільних конструкцій слід приймати коефіцієнт варіанти, обумовлений на підприємстві-виробнику бетонної консистенції. При всьому цьому мається на увазі, що зміна коефіцієнта варіанти при перевезенні бетонної консистенції до місця її укладання неістотно і не враховується. Укупі з тим, практика будівництва вказує, що технологічні характеристики бетонної консистенції і міцності властивості зробленого з неї бетону змінюються в процесі транспортування від бетонного заводу до будівельного майданчика. По суті бетонна суміш, укладається на будівельному майданчику, розташованому поруч з бетонним заводом відрізняється від консистенції після перевезення на 20-30 км, що нерідко буває в критеріях будівництва у м. Москва. Але, значення необхідної міцності, як контрольованого параметра за ГОСТ 18105-86, буде встановлена схожим в обох випадках, що суперечить практиці.

Аналогічне становище склалося оцінкам відповідності по водонепроникності і морозостійкості. Ці характеристики бетону визначають придатність конструкції до довготривалої звичайної експлуатації. Визначення поняття водонепроникність в нормативних документах немає. Мабуть, термін дуже змістовний і, здавалося б, свідчить сам за себе. Ступінь водонепроникності визначається її марками. Способи тести (головні і непрямі) наведені в ГОСТ 12730. – Основний спосіб по «мокрому плямі» має на увазі, що шар бетону шириною 15 см. витримає однобоке тиск води протягом 16 годин чисельно вбирається марку, виражену в МПа. Незважаючи на повністю певні значення характеристик, що регламентують ці тести, саму марку по водонепроникності не можна прямо використовувати для розрахунків конструкції, наприклад, на фільтрацію води.

Марки бетонів по водонепроникності, морозостійкості і якимсь характеристикам, згідно з ГОСТ 26633-91 визначають при підборі кожного нового номінального складу бетону за ГОСТ 27006, а в майбутньому – не рідше одного разу на 6 міс., Також при зміні складу бетону, технології виробництва та якості застосовуваних матеріалів. При всьому цьому пропонується три способи визначення водонепроникності – по «мокрому плямі», за коефіцієнтом фільтрації і прискорений спосіб по повітропроникності, без вказівок на те, який спосіб є головним. Зовсім зрозуміло, що водонепроникність бетону за ГОСТ 12730.5. оцінюється як риса матеріалу, без урахування змін при перевезенні, укладанні і критерій твердіння, при цьому з періодом в 6 місяців. Зрозуміло, що з таким підходом водонепроникність кожної певної конструкції можна оцінить дуже наближено.

Існує тривіальний підхід, якщо, наприклад, визначена проектом водонепроникність бетону W8, то, відповідно, і конструкція забезпечує щільність при тиску води 8 МПа. Це не правильно.

Говорячи про водонепроникності бетонної конструкції, не рахуючи властивості застосовуваного бетону слід врахувати спосіб укладання бетону: бетононасосом, підводне бетонування, технологію «стіна в грунті» – під бентонітової суспензією (при всьому цьому є модифікації технології: суцільна стінка і буросекущіе паль), застосування способу ТВП , і т. д.

Оцінку водонепроникності кожної певної конструкції слід проводити з урахуванням не тільки лише властивості використовуваного бетону (W), та й використовуваної технології.
Особливо болюча оцінка водонепроникності конструкції тільки з однобоким позиції – властивості бетону W для конструкцій, що працюють в критеріях гідростатики – підземних споруд. Спроба зняти ефект фільтрації води всередину підземних споруд тільки за рахунок властивості використовуваного бетону – без впровадження додаткових заходів не може забезпечити повністю щільність конструкції.

Ще важче справа йде з морозостійкістю. ГОСТ 10060.0-95 дає визначення морозостійкості як здатність зберігати фізико-механічні характеристики при змінному заморожуванні і відтаванні і визначає марку за морозостійкістю як мале число циклів заморожування-відтавання зразків бетону, при яких зберігаються початкові фізико-механічні характеристики в нормованих межах. Ми не ставимо за мету критикувати положення ГОСТу. На цей рахунок написано досить статей, Відзначимо тільки, що ГОСТ встановлює два базисних способу випробувань: 1-ий (для всіх бетонів, не рахуючи бетонів дорожніх і аеродромних покриттів) і другий (для бетонів дорожніх і аеродромних покриттів). Але ГОСТ пропонує тільки одне позначення – F. Очевидно, якщо будується автодорожнє покриття, то різночитань бути не може. Але зараз і до бетонів багатьох мостових і тунельних конструкцій також пред'являються вимоги подібні вимогам як для автодорожніх покриттів. У Сніпах на проектування штучних споруд немає таких розмежувань, і завищені вимоги по морозостійкості окремих конструкцій встановлюються тільки на підставі рішень місцевих адміністрацій. І виходить, що для Москви бетон прогонових будов буде морозостійкість, як для автодорожніх покриттів, а для Столичної області, як для конструкційного бетону, іншими словами приблизно втричі нижче. І це на тлі того, що все-таки перевірку морозостійкості, по водонепроникності, проводять тільки для бетону як матеріалу, зробленого на заводі, а не для конструкції.

У зв'язку з цим, хотілося б зробити посилання на не так давно розроблені європейські норми по бетону EN 206-1 «Бетони. Загальні технічні вимоги, створення і контроль властивості », в які систематизації за морозостійкістю в циклах не приводять, але вказують, що для даних критерій бетон проектується як морозостійкий. Іншими словами в EN 206-1 вказані технологічні засоби забезпечення морозостійкості і водонепроникності.
У цій статті не розглядаються багато властивостей бетону. Залежно від умов роботи бетону, в стандартах чи технічних критеріях і робочих кресленнях бетонних і залізобетонних конструкцій слід встановлювати додаткові вимоги до якості бетонів, передбачені ГОСТ 4.212.
Наведені вище приклади демонструють, як складна і різнопланова нормативна база контролю властивості, і як важливо правильно трактувати її вимоги і використовувати її для оцінок відповідності властивості конструкцій проектним вимогам.

У зв'язку з цим хочеться виділити найважливішу роль не так давно розробленого еталона організації «Положення про технологічний регламент для підрядних організацій» (СТО-ГК «Трансбуд» -003-2007) як одного з елементів системи забезпечення властивості. Конкретно в технологічних регламентах повинні бути відображені правила контролю властивості на всіх технологічних переділах.

Технологічні регламенти повинні бути неодмінно узгоджені з проектною організацією і замовником і повинні стати з одного боку настільною книгою для виконроба, а з іншого боку головним керівним документом при прийманні робіт та оцінки властивості конструкцій.

поради з утеплення мінватою даху

Джерело: gradostroitel.com.ua